Росія vs Україна – аналіз порушень норм права.

Останнім часом ми тільки спостерігаля як прибували до Автономної Республіки Крим підрозділи Збройних сил Російської Федерації.
Ці дії чинилися з порушенням міжнародних норм та угод.

В міжнародних правових актах закріплено принципи невтручання у внутрішні справи держави зокрема:
• в Статуті ООН;
• в декларації про принципи міжнародного права 1970 року;
• в декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держави;
• в декларації про захист незалежності та суверенітету 1965 року;
• в декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держави 1981 року;
• в заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).

Провівши більш детальний аналіз вказаних подій можна визначити наступні порушення.

1. Порушення принципу незастосування сили і погрози силою.
Даний принцип закріплено Статутом ООН і Декларацією про принципи міжнародного права 1970 року, який містить заборону на окупацію території іншої держави, на підбурювання щодо надання допомоги та участі у громадянській війні іншої держави. 
Обов’язок незастосування сили поширюється на всі держави, а не тільки на держави-члени ООН.

2. Росією порушено норми угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту на території нашої країни.
Дана угода укладена між Україною і Росією в 1997 році. В рамках цієї угоди Росія взяла на себе цілий ряд зобов’язань. Сьогодні ж порушено положення статті 6, згідно з якою військові формування Росії діють у місцях дислокації, поважають суверенітет України, дотримуються її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи. 
Від-так, вихід російських військових за межі дислокації є втручанням у внутрішні справи України.
З боку Росії порушено статті 8 і 15 зазначеної угоди, якими встановлюється необхідність узгодження з компетентними органами України (Міністерством оборони) пересувань, пов’язаних із діяльністю військових формувань поза межами місць дислокації Чорноморського флоту.
Але, нажаль, цією угодою не встановлено, які правові наслідки та відповідальність можуть настати в разі порушення її норм. Встановлено порядок вирішення конфліктів між сторонами угоди шляхом створення змішаної комісії та дипломатичним шляхом.

3. Росією порушено норми Меморандуму про гарантії безпеки.
Даний Меморандум укладено у 1994 році між Україною, Росією, США і Великобританією в Будапешті.
Меморандум про гарантії безпеки підписали у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Усі сторони взяли на себе зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. 
Меморандум у пункті 2 зазначає: «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов’язання утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і ніяка їхня зброя ніколи не використовуватимуться проти України…».
За умовами Меморандуму, у разі, якщо Україна стає жертвою агресії, країни-підписанти зобов’язані вимагати негайних дій Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Росія порушила взяті на себе зобов’язання щодо цього меморандуму. Однак залишається ще дві країни-гаранти: США і Великобританія, які зобов’язані вжити негайних заходів.

Які ж наслідки і санкції можуть бути застосовані до Росії?
Порушення міжнародних угод, норм і принципів міжнародного права і факт агресії з боку Російської Федерації дають Україні право призупинити виконання своїх зобов’язань за будь-якими двосторонніми угодами. 
Наприклад, Україна може так само, як і Росія, перестати виконувати власні зобов’язання за угодою про статус і умови перебування Чорноморського флоту.
З боку міжнародної спільноти за порушення норм і принципів міжнародного права до держави-порушника можуть застосовуватися міжнародно-правові санкції. 
Зазвичай це санкції політичного та економічного характеру.
Економічні санкції можуть бути, наприклад, такі: ембарго (заборона продавати майно і технології на територію країни-порушника), бойкот (заборона купувати і ввозити майно з території держави-порушника), заморожування банківських рахунків країни-порушника, вилучення своїх внесків із банків країни-порушника.
Політичні санкції, які можуть застосовуватися: денонсація або анулювання угод із державою-порушником, відмова визнавати дії країни-порушника через їхню неправомірність.
Особи, винні у скоєнні агресії, за нормами міжнародного права несуть персональну кримінальну відповідальність.