Всі публікації

Права пацієнта і лікаря в Україні

Автор: Пискун Леся  •  13 November 2013


Права пацієнта:   Права пацієнта в Україні регламентовані: Конституцією України, Цивільним кодексом України та ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (надалі по тексту: ЗУ).

  Відповідно до ст. 34, 38 ЗУ кожен пацієнт, який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Пацієнт також має право вимагати заміну лікаря. 

   Пацієнт, який не бажає продовжувати лікування у конкретного лікаря, повинен звернутися з відповідною письмовою заявою на ім'я головного лікаря закладу охорони здоров'я. Заява повинна містити:

- прізвище, ім'я, по батькові;

- місце проживання;

- суть прохання з обгрунтуванням необхідності заміни лікаря.

   Заява має бути підписана пацієнтом із зазначенням дати. Керівник лікувального закладу зобов'язаний відреагувати на таке звернення у терміни, передбачені чинним законодавством, а саме ст. 20 ЗУ "Про звернення громадян". Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. 

   Право пацієта на отримання достовірної повної інформації про стан свого здоров'я, у т.ч  на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я. (ст. 39 ЗУ)

   Пацієнт має право на отримання всієї інформації щодо стану свого здоров'я, у т.ч. має право знайомитися з медичною документацією та іншими документами, що стосуються його лікування.

   В особливих випадках, коли повна інформація може заподіяти шкоду здоров'ю пацієнта, законодоваць надає лікарю право  обмежити її. У такому випадку лікар інформує членів родини або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. Так само лікар діє,  коли пацієнт знаходиться у непритомному стані.

 

   Право пацієнта на інформовану згоду щодо застосування методів діагностики, профілактики та лікування, а також право відмовитися від лікування. (ст.43 ЗУ)

  Необхідною передумовою лікування є отримання відповідної на те інформованої згоди пацієнта.  Під інформованістю слід розуміти те, що лікар перед початком лікування надав пацієнту у доступній формі інформацію про стан здоров'я пацієнта, мету проведення запропонованих досліджень, лікувальних заходів, наявніть ризику для життя і здоров'я. Винятком є невідкладні випадки, коли існує реальна загроза життю пацієнта. У таких випадках отримання згоди пацієнта на медичне втручання непотрібне.

 Стосовно відмови від лікування, то таке право має тільки пацієнт, що набув цивільної дієздатності.  

    Право пацієнта на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. (ст.268 ЦК, ст.ст. 39-1, 40 ЗУ)

  Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. Зокрема, лікарська таємниця не зберігається при запитах судово-слідчих органів. Слід звернути увагу, що сам факт звернення за медичною допомогою є об'єктом лікарської таємниці й не може бути розголошений медичними працівниками.

  Право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. (ст.6 ЗУ) 

  Медичний працівник, допущений до пацієнта, не має права втручатись у лікувальний процес і призначати своє лікування, давати рекомендації лікарям закладу, адже, доки пацієнт знаходиться у стаціонарному закладі здоров'я,  тільки його лікуючий лікар, інші медичні працівники закладу та безпосередньо лікувальний заклад несуть відповідальність за стан здоров'я пацієнта.

 Обмеження допуску відвідувачів до пацієнта може визначатися Правилами внутрішнього розпорядку  лікувального закладу або відповідним Наказом керівника про режим відвідування пацієнтів стаціонару. 

   Право пацієнта на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я  та право відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди. (ст. 6 ЗУ).

  Право лікаря 

  Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоровя, за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров'ю населення.  (ст. 34 ЗУ)

  Необхідною умовою для відмови лікаря від подальшого лікування пацієнта є невиконання пацієнтом приписів лікаря або порушення ним затверджених у лікувальному закладів правил внутрішнього розпорядку. Факт невиконання приписів має бути зафіксований.  

  Якщо пацієнт стаціонару порушує затвержені у лікувальному закладі Правила внутрішнього розпорядку, що є зафіксовані шляхом складання акту. Наявність таких письмових документів, що підтверджують факт невиконання пацієнтом рекомендацій або порушення Правил внутрішнього розпорядку, дає лікарю змогу на законних підставах скористатися своїм правом відмовитись від пацієнта або виписати пацієнта зі стаціонару. 

Проте, така відмова можлива, виключно, за умови, що такі дії не нестимуть загрози здоров'ю та життю пацієнта. 

  Лікар має прво обмежити надання інформації пацієнту про стан здоровя, коли повна інформація може заподіяти шкоду здоров'ю пацієнта.(ст.39 ЗУ) 

 Доцільно зауважити, що законодавством не встановлено, коли потрібно обмежувати надання пацієнтові інформації,  тому, користуючись таким правом, лікар на власний розсуд має визначити, чи може та чи інша інформація зашкодити здоров'ю пацієнта і чи потрібно її обмежувати.

З повагою, 


Автор
фото
Адвокат (Київ) Виконано завдань: 0 Відгуків: 27

Loading...
В даному розділі статей більше немає