Про оскарження Ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство

Про оскарження Ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство


 Відповідно до ч.2 ст. 41 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту: Закон).

  Стаття 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

  Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

   Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположним свобод (далі по  тексту - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, виключно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

 Згідно зі ст. 8 Закону,  якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

 Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Разом з тим, ст.1 Закону передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

 Пункт 1 ст. 12 Закону встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

 Таким чином, статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі апелянтом у даній справі, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною  нормою законодавства - Законом, зокрема після визнання його вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

 Доцільно зауважити, що ст. 16 Закону, які встановлюють обмежене коло осіб, які беруть участь у підготовчому засіданні в якому за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд виносить ухвалу про порушення у справі про банкрутство. Такими особами є зокрема, заявник (кредитор або боржник) та боржник.

 Крім того, згідно положень Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", а саме п.12 зазначено юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК на підставі ст. ст. 91,107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

 Вважаю за доцільне зауважити, згідно ст. 23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

 Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Заява кредитора має містити: 

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

- ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

- розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

- виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обгрунтування;

- відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

- перелік документів, які додаються до заяви.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заява підписується кредитором або уповноваженим представником.

Господарський суд зобов'язаний  прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог Закону та ГПК, про що виносяться ухвала, в якій зазанчається дата розгляду заяви.




Loading...
В данном разделе статей больше нет