Все публикации

Про обвинувальний акт з не належним сформованим обвинуваченням

Автор: Пискун Леся  •  18 августа 2016


 Конституцією України ст. ст. 21,24 закріплено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

  Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

 Відповідно до ст. ст. 1-2 КПК України: порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

 Кримінальне процесуальне законодавство України складається з з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів. згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінально процесуального кодексу України та інших законів України.

  Завдання кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

 Доцільно зауважити, що ч.ч.1,2,4 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість  яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

 Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, та і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

 У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

 Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

  Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і мотивованим. Законним є рішенням, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з додержанням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

 У відповідності до ст. 291 КПК України: обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинуваченим актом, що був складений слідчим.

 Обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого;

3) анкетні відомості кожного потерпілого;

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

 Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав самостійно.

 Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, у відповідності з п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення.

 Непоодинокі випадки зустрічаються на практиці, що при розгляді апеляційних скарг, колегія судів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду, заслухавши доповідача та інших учасників процесу перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія Суддів приходить до висновку, що аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні про обвинувачення особи у вчинені злочинів, передбачених відповідними статтями КК України указує на те, що при складанні обвинувального акту прокурора не було дотримано цих вимог закону, оскільки направлений прокурором обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення.

 Так обвинувальний акт містить у собі лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, вказівку на підозру особи у вчиненні злочинів, передбачених відповідними статтями КК України, а також правову кваліфікацію дій.

  Залишивши поза увагою відсутність висунутого обвинувачення щодо особи суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок, чим порушив вимоги передбачені ст. 370 КПК України.

 Статтею 17 Закону України "Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

  Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пряд'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі "Камасінскі проти Австралії"), п. 79).

 Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пряд'явлення особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, які суд може дати вдповідними фактами, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20.04.2006 року у справ "І.Н. та інші проти Австралії, п. 34").

  Крім того право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "в" п.3 ст. 6 Конвенції (див. рішення від 25.03.1999 року у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54).

  Враховуючи викладене вище, колегія Суддів звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунотого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин повинно бути визнане незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

 За вказаних вище обставин апеляційний суд не має права розглядати обвинувачення, що не було предметом розгляду судом першої інстанції та згідно положень ч.1 ст. 412 КПК України і ст. 9 названого Кодексу - призначає новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання для виконання вимог ст. 314 КПК України.

 

 


 


Автор
фото
Адвокат (Киев) Выполнено заданий: 0 Отзывов: 27
Сердюк Богдан
Загалом зміст даної статті звичайному і пересічному індивідууму може здатись схожим на банальний юридичний анекдот. Однак, дана стаття базується на яскраво-банальних і життєвих реаліях українського "прокурорсько"-"судового" сьогодення. Один з реальних прикладів тут ... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43209406
"Не було б так весело, якби не було так сумно": як кажуть в народі. Вірно, Леся?;-)
23 августа 2016 в 05:10 2
Пискун Леся
Так, Богдан:)
23 августа 2016 в 14:41 2

Loading...
В данном разделе статей больше нет