Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань


Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань

  З огляду на положення, що містяться в Оглядовому Ласті Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "про деякі питання практики застосування законодаства та відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

  Грошовим за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях національній валюті України  чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовими зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана  оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

  Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.

 Згідно з ч.2 ст.9 ЦК законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено ст.ст. 229-232, 234, 343 ГК України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (Офіційне тлумачення Рішення Конституційного Суду № 7-рн/2013 (v007р710-13)) від 11.07.2013).

 З урахуванням приписів ст. 549, ч.2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання спалатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

 Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має: виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

   Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідноь до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

  Відповідно до Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

 Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

  Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

 Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання

Процентна ставка пені: 2х ставку НБУ.

Спеціальний строк позовної давності: 1 рік.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

  Строк в межах якого нараховується пеня: 6 місяців.

 Строк в межах якого нараховується штрафні санкції встановлено  ст. 232 ГК України, а саме нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

 Втрати від інфляції

  Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення.

  Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України дані показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними.

  Розрахунок здійснюється відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р.

 Розрахунок відсотків річних

Процентна ставка: 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 


Bogdan  Serdyuk
Bogdan Serdyuk
Чітко та по суті!;-)
06 августа 2016 в 12:34   Like 1