Маркування с\г товарів за нормами ЄС


Маркування с\г товарів за нормами ЄС
Маркування с\г товарів за нормами ЄС

ЄС. МАРКУВАННЯ с\г продукції.

Обов’язкова складова майже для усіх продуктів без якого товар не може бути на ринку – маркування.

  Говорячи про маркування товарів для ринку ЄС.

Ваше підприємство виготовляє молочні продукти, які відповідають стандартам якості ЄС (згадувалося у минулій статті АСОЦІАЦІЯ З ЄС ДЛЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА: молоко від бабусь та українських фермерів. Як відповідати стандартам?), але необхідно ще правильно запакувати та маркувати свій продукт, що є обов’язковою складовою без якої товар не може бути на ринку.

 Застосуємо такий приклад.

Компанія налагодила ділові стосунки з партнером в Єстонії, який буде закуповувати ваші молочні продукти для роздрібної торгівлі.

 1 кроком компанії як експортера - визначитися з вимогами до маркування свого продукту для цього необхідно звертати насамперед увагу на Регламент ЄС № 1169\2011 (надалі - Регламент).                                                                        2 кроком поглянути в національне законодавство країни постачання, чи гармонізоване воно з регламентом та чи не містить додаткових вимог.

 Розглянемо детальніше, як саме маркувати продукцію по європейськи.

 

 Згідно ст. 4 Регламенту,  інформація на упаковці має відноситись до однієї з 3-х категорій:

1. інформація про ідентичність і склад, властивості та інші характеристики харчового продукту;

2. інформація про захист здоров’я споживачів та безпечне використання харчового продукту. Зокрема вимоги стосуються інформації про:

     2.1. властивості складу продукту, що можуть зашкодити здоров’ю певних груп споживачів;

     2.2. строк зберігання, умови зберігання та умови безпечного використання;

     2.3. вплив на здоров’я людини, у тому числі ризики та наслідки вживання харчового продукту з небезпекою для здоров’я;

3. інформація про поживні властивості, необхідна споживачам, у тому числі споживачам, які додержуються спеціального режиму харчування, щоб зробити поінформований вибір.

  А ст. 9 встановлює вже конкрентні обов’язкові вимоги до маркування, а саме:

1)      назва харчового продукту;

2)      перелік інгредієнтів;

3)      будь-які інгредієнти або технологічні добавки, або походять з речовин чи продуктів, і спричиняють алергію або непереносимість і використовуються у виробництві чи підготовці харчового продукту і все ще містяться у готовому продукті, навіть у видозміненій формі;

4)      кількісний вміст певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів;

5)      чиста кількість харчового продукту;

6)      дата завершення мінімального строку зберігання або дата "вжити до";

7)      будь-які спеціальні умови зберігання та/або умови використання;

8)      назва чи комерційна назва та адреса оператора харчової галузі;

9)      країна або місце походження;

10)   інструкції з використання – у випадках, коли відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання продукту;

11)   інформація про поживну цінність продукту.

 Також, може вписуватися додаткова інформація для певних типів харчових продуктів ст. 10 Регламенту це продукти:                                                                               Запаковані у середовищі певних газів (захисної атмосфери, яка подовжує строк зберігання)             

    З підсолоджувачами і                                                                                                                                                              З гліцериновою кислотою та амонієвою сіллю та інші.

Але є продукти до яких не застосовуються вимоги щодо зазначення інгредієнтів, таким є молочні продукти, які не містять інших інгредієнтів, окрім молочних культур, харчових ферментів та культур мікроорганізмів, наявність яких є необхідною у виробництві, або, у випадку сирів, що не є свіжими та плавленими сирами, сіль, необхідна для виробництва, ст. 19 Регламенту.

Також, якщо молоко та інші молочні продукти реалізуються у скляних пляшках, призначених для повторного використання. То країна має право не застосовувати вимоги, щодо зазначення інгредієнтів з попередженням компетентного органу ЄС.

 Інгрідієнтом згідно ст. 1 Регламенту є будь-яка речовина або продукт, у тому числі ароматизатори, харчові добавки та харчові ферменти, та будь-які елементи складних інгредієнтів, що використовуються у виробництві або підготовці харчових продуктів і все ще містяться у готовому продукті, нехай навіть у видозміненій формі; залишки інгредієнтів не вважаються «інгредієнтами»;

 Тому текст на етикетці молочних продуктів буде лаконічним.

 

ЕТИКЕТКА

Етикетка згідно ст. 1 Регламенту означає бірку, бренд, позначку, графічний або інший об’єкт описового характеру, написаний, надрукований, у тому числі з використанням трафарету, позначений, викарбуваний або доданий до упаковки чи тари, в якій знаходиться харчовий продукт;

 На етикетці має зазначатися:

v  Вага в літрах або в мл., залежно від продукту ст. 23;

- в одиницях об’єму, коли йдеться про рідкі харчові продукти;

- в одиницях маси, коли йдеться про інші харчові продукти.

v  Дата завершення строку зберігання з написом «вжити до» ст. 24;

- Даті має передувати фраза: «Найкраще вжити до...», якщо дата вказує на конкретний день, після фрази вказується дата або посилання на місце де дата вказується на на етикетці.

- "Найкраще вжити до завершення …" в інших випадках,

 За необхідності, після цієї інформації подається опис умов зберігання, яких необхідно додержуватися, якщо споживач має намір зберігати продукт до кінця встановленого строку зберігання;

 v  Дата складається з дня, місяця та, можливо, року в зазначеному порядку і у не зашифрованій формі.

v  До напису «вжити до…» застосовують вимоги вказані вище.

 

Умови зберігання або використання ст. 25.

v  На етикетці харчові продукти які потребують застосування спеціальних умов зберігання та/або умов використання, має бути інформація для споживача про такі умови.

v  Для уможливлення додержання належного зберігання та використання харчових продуктів після відкриття упаковки має вказуватися, інформація про умови зберігання та/або термін споживання.

Країна та місце походження ст. 26.

 Для молока та молочних продуктів зазначення країни походження є обов’язковим.

 

Інформація про поживні властивості харчових продуктів ст. 30.

 v  про енергетичну цінність;

v  про вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі.

  

Енергетична цінність. Та поживні властивості. Обчислення. Ст. 31.

 Обчислення застосовують до харчових продуктів у твердому стані за коєфіціентами про поживні властивості харчових продуктів використовуються такі одиниці виміру як кілоджоулі (кДж) та кілокалорії (ккал) як зазначено нижче.

 

— Білки,

17 кДж/г — 4 ккал/г

— Жири,

37 кДж/г — 9 ккал/г

 

 

Для показників енергетичної цінності, грами (г), міліграми (мг), мікрограми (мкг) для показників маси/ваги, як зазначено нижче:

 

Енергетична цінність

 

    кДж/ккал

 

— Білки,

17 кДж/г — 4 ккал/г

— Жири,

37 кДж/г — 9 ккал/г

 

 

 

 

 

 І виражається значенням на 100 г. або 100 мл. додатково інформація про енергетичну цінність та вміст поживних речовин, може виражається як відсоткові частки норм рекомендованого споживання з їжею, вказаних у частині В Додатку ХІІІ на 100 г. або 100 мл.

 Додаток 13 частина В Регламенту. Рекомендує такі норми енергетичної цінності продукту.

 

Енергетична цінність або поживна речовина

Норма рекомендованого споживання з їжею

Енергетична цінність

8400 кДж / 2000 ккал

Жири загалом

70 г

Насичені жири

20 г

Вуглеводи

260 г

Цукри

90 г

Білки

50 г

Сіль

6 г

 

 Для зручності споживачів можна додатково або замість до вище вказаної форми вказувати енергетичну цінність на порцію та/або на одиницю споживання за умови, що величина порції або одиниці споживання та кількість порцій або одиниці споживання в упаковці вказана на етикетці. Ст.. 33

 Подача інформації про поживні властивості статей 13 та 34

 Інформація, має подаватися чітко і розбірливо в одному полі зору, а висота малих літер без виносних елементів, має дорівнювати 1.2 мм за необхідності так щоб її неможливо було видалити.

А у випадку використання упаковки або тари, в якої площа найбільшої поверхні є меншою за 80 см2, розмір малих літер без виносних елементів, про яку ідеться вище, має бути не меншою за 0,9 мм.

 v  "розбірливість" означає характеристику фізичного вигляду інформації, яка визначає візуальну доступність інформації широкому загалу, і яка зумовлюється низкою елементів, зокрема, розміром шрифту, інтервалом між літерами та рядками, шириною шрифту, кольором шрифту, гарнітурою, співвідношенням ширини і висоти літер, поверхнею матеріалу та контрастом між надрукованим об’єктом і фоном при чому неповинна приховуватися іншою текстовою чи графічною інформацією і остання неповинна відволікати увагу споживача від основної інформації.

v  "поле зору" означає площу поверхні упаковки, яку видно з однієї точки, ст. 1.

 Інформація про енергетичну цінність або вміст жирів подається, якщо для цього вистачає місця, у формі таблиці, вміст якої вирівняно. За наявності вільного місця, інформація подається у лінійному форматі.

 У випадках, коли енергетична цінність або вміст поживних речовин у харчовому продукті є вкрай незначною, інформація про них може бути замінена твердженням на кшталт «містить незначні кількості …..», яке розміщується поруч з інформацією про поживні властивості (за наявності останньої).

 

Національні вимоги. Додаткова обов’язкова інформація на харчові продукти

 До обов’язкової інформації про харчові продукти, країною можуть бути встановлені додаткові національні вимоги до обов’язкової інформації про певні типи або категорії харчових продуктів. Прийняття таких вимог має зумовлюватися щонайменше однією з таких підстав:

- захист здоров’я населення;

- захист споживачів;

- запобігання шахрайству;

- захист галузевих чи комерційних прав власності, позначок місць походження, зареєстрованих позначок країн походження, запобігання нечесній конкуренції.

- заходи щодо обов’язкового зображення позначок країни походження або

- місця походження харчових продуктів, але тільки в тих випадках, коли існує очевидний зв’язок між певними характеристиками харчових продуктів та країною чи місцем їх походження.

                 Тобто, потрібно враховувати національне законодавство тієї країни ЄС з якою компанія планує вести торгівлю.

Зробивши ці кроки, які на мій погляд є досить чіткими та конкретними, продукція компанії зможе вийти на ринок ЄС та залишатися на ньому не порушуючи норм законодавства. 




Задать вопрос Юристам
"Top"