Судова експертиза та її значення в кримінальному судочинстві

Судова експертиза та її значення в кримінальному судочинстві


На сьогоднішній день у кримінальному судочинстві все більше набуває вагомості судова експертиза. Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу») [1]. Нормативно-правова база щодо регулювання судово-експертної діяльності складається з Конституції України, Закону України «Про судову експертизу», процесуального законодавства, Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерством юстиції України від 08.01.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) (надалі – Інструкція), Інструкцією про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 (із змінами внесеними Постановою № 868 від 19.09.2012 р.) та іншими нормативно-правовими актами.

Аналізуючи чинне законодавство щодо порядку призначення судової експертизи можна зробити висновок, що на даний час немає єдиного правового регулювання судово-експертної діяльності у різних видах проваджень. Що ж стосується кримінального судочинства, то на сьогоднішній день за новим кримінально-процесуальним кодексом правове регулювання судово-експертної діяльності здійснюється таким чином [4]:

1) експертом у кримінальному судочинстві є особа, що володіє науковими,технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ч. 1. ст. 69 КПК України). Також в даній статті зазначаються обмеження щодо участі у справі експерта, так експертом не може бути особа, яка перебуває у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого. Це є підставою для його відводу (ч. 1. ст. 79 КПК України);

2) стаття 70 КПК України передбачає кримінальну відповідальність експерта щодо надання завідома неправдивого висновку, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків;

3) на основі проведених досліджень експерт повинен скласти висновок. Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК України). Даний висновок не можу ґрунтуватися на недопустимих доказах, виходити за межі спеціальних знань експерта;

4) згідно зі ч. 2 ст. 242 передбачено обов’язкове звернення слідчого або прокурора до експерта для проведення експертизи щодо: а) встановлення причин смерті; б) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; в) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; г) встановлення віку особи, якщо це необхідне для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; д) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадження щодо злочинів передбачених ст. 155 Кримінального кодексу України;

5) залучити експерта до проведення досліджень може як сторона обвинувачення, так і сторона захисту, а також слідчий суддя у випадку відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта (ст. 243, ч. 1 ст. 244 КПК України);

6) ст. 245 КПК України передбачає порядок отримання зразків для проведення експертних досліджень. Так, порядок відібрання зразків і речей встановлюється згідно з тимчасового доступу до речей і документів, що передбачений ст.ст. 160-166 КПК України. Відбирання біологічних зв’язків здійснюється виключно за правилами, що передбачають освідування особи (ст. 241 КПК України). Якщо особа відмовилася від надання біологічних зразків, то слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право дозволити слідчому або прокурору здійснити відбирання біологічних зразків примусово (ч. 3 ст. 245 КПК України);

7) проведення експертизи може відбуватися за ухвалою суду незалежно від клопотання у таких випадках: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги виявити суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави щодо встановлення психічного стану особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, тобто злочин (ст. 332, ст. 509 КПК України);

8) за клопотанням сторін експерт може бути викликаний до суду для допиту щодо роз’яснення висновку. Перед допитом головуючий встановлює особу експерта та приводить його до присяги (ч. 1 ст. 356 КПК України).

Згідно з Інструкцією основними видами експертизи є [2]: 1) криміналістична; 2) інженерно-технічна; 3) економічна; 4) товарознавча; 5) у сфері інтелектуальної власності; 6) психологічна; 7) мистецтвознавча; 8) екологічна. Але даний перелік є невичерпним, тому для задоволення слідчої або судової практики експертними установами можуть організовуватися й інші види експертиз, окрім судово-медичної та судово-психіатричної. Строк проведення експертизи залежить від складності дослідження: 10 календарних днів – щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів; 30 календарних днів – щодо матеріалів з середньою кількістю об’єктів; 60 календарних днів – щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів; понад 60 календарних днів – щодо матеріалів із дуже великою кількістю об’єктів. Але виникають протиріччя згідно зі процесуальним законодавством. Так, строки розгляду експертизи у кримінальному провадженні не повинні перевищити загальний термін розгляду справи – 1 місяць по розгляду кримінальних проступків та 2 місяці – по розгляду злочинів. Тому законодавчому органу потрібно вдосконалити дане питання і привести у відповідність з чинним процесуальним законодавством строки проведення експертного дослідження.

Отже, проаналізувавши дослідження сутності та призначення судової експертизи ми можемо зробити висновок про те, що дана діяльність вкрай важлива для судочинства, а особливо при розгляді кримінальних справ. Тому для підвищення ефективності судово-експертної діяльності потрібно переглянути чинне законодавство, що регулює дане питання і привести його у відповідність з іншими законодавчими актами для врегулювання розбіжностей. Крім цього на посаді судового експерта повинні працювати висококваліфіковані працівники, які постійно повинні вдосконалювати свої знання не тільки в тій області в якій вони працюють, а й цікавитися іншими дослідженнями, насамперед міжнародним досвідом. 




Loading...
В данном разделе статей больше нет