Все публикации

ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО ДОГОВОРУ

Автор: Майоров Василий  •  16 июля 2012


Цивільне законодавство будується за певними ознаками, що характеризують той чи інший інститут або підгалузь цивільного права. Кожному інституту цивільного права притаманні свої ознаки, що його характеризують. Такі ознаки, а також специфічні особливості, відмітні риси дозволяють розглядати окремі норми в сукупності та виділити певну групу правовідносин.

Виходячи з аналізу ст. 633 ЦК України, можна зробити висновок, що основними ознаками публічного договору є: 1) предмет; 2) умови, що їх повинна виконати сторона, яка здійснює підприємницьку діяльність при укладенні договору; 3) спеціальний суб'єктний склад публічного договору; 4) особливий порядок укладення та правового регулювання, що має імперативну спрямованість.

 

2.1. Предмет в публічному договорі

Згідно із чинним цивільним законодавством договір уважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а також інших умов, на яких наполягає будь-яка сторона. Науці відомий розподіл умов на істотні, звичайні і випадкові та ін. Цивільне законодавство відносить умову про предмет договору до істотних умов усіх видів договорів.

Згідно із ч. 1 і 2 ст. 633 ЦК України предметом публічного договору є продаж товарів, виконання робіт або надання послуг незалежно від цілей придбання.

У науковій літературі питання про визначення предмета договору, а також про об'єкт правовідносин залишається дискусійним. При цьому є дві точки зору, де під об'єктом визнають тільки річ, інша – тільки дії зобов'язаних осіб та альтернативна -  і річ і дії.

Виходячи з аналізу ст. 633 ЦК України можна зробити висновок, що однією з важливих і характерних умов публічного договору є специфічна діяльність підприємця або юридичної особи, яка має публічний, відкритий характер. Така публічна діяльність виражається в продажу товарів, виконанні робіт і наданні послуг, причому така діяльність повинна здійснюватися щодо кожної особи, яка до нього (підприємця) звернеться.

Установити критерії, за допомогою яких можна вважати діяльність підприємця або юридичної особи публічною і, таким чином, визначити, чи зобов’язаний конкретний суб’єкт укладати публічні договори, виходячи з характеру своєї діяльності, можна спробувати за допомогою спеціальних норм, які присвячено окремим видам договорів. Так на підставі ст. 915 ЦК України перевезення, що здійснюється юридичною особою, уважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

На прикладі цієї норми можна дійти висновку про те, що обов'язок юридичної або фізичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність, укладати публічні договори може випливати із ЦК, законів і інших правових актів, що регулюють конкретний вид діяльності, з урахуванням установчих документів і отриманих конкретною особою  ліцензій.

Інші істотні умови встановлюються за допомогою конкретних норм про договори, які належать до числа публічних. Так умова про найменування і кількість товарів є істотною для договору роздрібної купівлі-продажу, умова про ціну є істотною для договору побутового підряду і т. ін.

Аналізуючи ч. 1 ст. 633 ЦК України, слід зазначити, що Цивільний кодекс України обмежує коло договорів, виходячи з предмета публічного договору, оскільки ст. 633 ЦК України визнає публічним договором тільки такий, що встановлює обов'язок підприємця з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг. Тому у випадку, якщо предметом окремого договору не є зазначені вище види діяльності, то такий договір не буде підпадати під дію норми про публічний договір, навіть за умови, що діяльність підприємця є публічною.

Предмет публічного договору є досить специфічним, оскільки на відміну від інших договорів не має конкретно визначеного предмета, як, наприклад, у договорі оренди чи купівлі-продажу. Особливістю предмета публічного договору є насамперед специфіка його укладення та виконання. Формулювання ч. 1 ст. 633 ЦК України передбачає, що підприємець бере на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, надання послуг, виконання робіт, що передбачає існування правовідносин як на стадії укладення, так і на стадії виконання договору. У разі якщо первинно сторони мали на меті укласти договір, предметом якого буде продаж товарів, виконання робіт або надання послуг, такі відносини між підприємцем і споживачем, навіть якщо договір і не було укладено, породжують певні права та обов'язки, передбачені ст. 633 ЦК України, наприклад,  відшкодувати збитки у разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення договору.

Предмет публічного договору може включати не тільки зобов’язання підприємця з продажу товару, виконання робіт або надання послуг, але й інші зобов’язання сторін, однак для класифікації договору як публічного наявність інших зобов’язань контрагентів не має значення. 

Отже, під терміном «предмет публічного договору» слід розуміти зобов’язання підприємця щодо продажу товарів, надання послуг або виконання робіт.

Формулюванням ст. 633 ЦК України охоплено досить широке коло правовідносин, і тому, уявляється, що предмет публічного договору не повинен підлягати розширювальному тлумаченню.

Отже, підсумовуючи наведене, слід зауважити, що перелік можливого предмета публічного договору повинен бути вичерпним, оскільки, по-перше, охоплює більшість відносин у договірній сфері, а запровадження інших видів діяльності чи заперечення проти обмеження дії ст. 633 ЦК України за предметом може поставити під регулювання публічного договору всі правовідносини, але з огляду на правову природу публічного договору є неприйнятним………ДАЛІ БУДЕ!


Автор
фото
Адвокат (Киев) Выполнено заданий: 10
Тишков Дмитрий
Полезная статья!
18 июля 2012 в 17:24

Loading...
В данном разделе статей больше нет