Судова експертиза за новими правилами


Судова експертиза за новими правилами

Судова експертиза за новими правилами

 

Кримінальний процесуальний кодекс України в редакції 2012 року здійснив прорив в частині надання можливості адвокату та його клієнту отримувати та долучати свої докази. Наприклад, на відміну від положень КПК 1960 р., підозрюваний та його захисник можуть залучати судового експерта та отримувати висновки судової експертизи на договірних засадах, що є одним із дієвих засобів захисту. У випадку відсутність коштів на залучення судового експерта існує процедура звернення до слідчого судді з метою призначення судової експертизи. Слідчий, на відміну від сторони захисту, призначає експертизи своєю постановою про призначення судової експертизи.

Однак наприкінці 2017 р. законодавцем були внесені зміни, в тому числі, до кримінального процесуального законодавства, якими суттєво змінено процедуру призначення судових експертиз в кримінальному провадженні, та які починають діяти з 15 березня 2018 року [1].

Так, відповідно до зазначених змін (майбутня редакція ст. 243 КПК), судова експертиза під час досудового розслідування призначається рішенням слідчого судді за результатами розгляду клопотання сторони кримінального провадження. Недодержання вимог КПК, які висуваються до форми і порядку подання клопотання про призначення судової експертизи, тягне за собою застосування слідчим суддею процесуальних санкцій у вигляді повернення такого клопотання особі, яка його подала.

Фактично із внесенням зазначених змін слідчий та адвокат і разі необхідності отримати висновок судової експертизи зобов’язані будуть звертатися до слідчого судді з відповідним клопотанням. Іншої процедури отримання висновку експерта законом КПК не передбачено.

Однак слід зазначити, що одночасно із прийняттям відповідних змін [1], якими передбачена нова процедура призначення судової експертизи в кримінальному провадженні, законодавцем також були внесені зміни до Закону України «Про судову експертизу», якими передбачено, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою ― якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ст. 71 Закону) [2].

Тобто із аналізу даної норми вбачається, що орган досудового розслідування та інші особи (наприклад, адвокат) мають право на самостійне залучення судового експерта для проведення експертного дослідження в кримінальному провадженні, що суперечить новим вимогам КПК в частині призначення судових експертиз. Така невизначеність у законодавстві може призводити до ситуації, коли сторони кримінального провадження безпосередньо звернувшись до експертної установи можуть отримати висновок судової експертизи, який в подальшому буде визнаний судом недопустимим доказом, оскільки був порушений процесуальний порядок отримання такого доказу, що, в той самий час, не виключає формування власного переконання у судді під час дослідження такого доказу на предмет допустимості та належності.

Таким чином на даний час вже існує невизначеність в процесуальному законодавстві в частині призначення судових експертиз, оскільки відповідно до Закону України «Про судову експертизу» підставою для проведення експертного дослідження є судове рішення, або рішення органу досудового розслідування (постанова слідчого про призначення судової експертизи), або заява адвоката (якщо дослідження проводиться на договірних засадах). Але відповідно до КПК судова експертиза може бути проведена лише за ухвалою слідчого судді або суду.

Повертаючись до питання призначення судової експертизи слідчим суддею, зазначимо, що за результатами розгляду клопотання про призначення судової експертизи слідчий суддя має право відмовити у задоволенні такого клопотання у разі, якщо ініціатор звернення не доведе, що для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідно залучення експерта. Інших підстав для відмови у задоволенні такого клопотання норми КПК не містять.

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи оскарженню не підлягає. Під час судового розгляду в суді першої інстанції призначення судової експертизи відбувається за рішенням суду, який розглядає справу по суті.

Тобто законодавець фактично надав рівні права сторонам кримінального провадження в частині збирання та подання до суду своїх доказів для реалізації своїх прав, передбачених КПК, що відповідає принципу кримінального провадження, передбаченого ст. 22 КПК, щодо змагальності сторін та свободи у поданні ними до суду своїх доказів. Разом з тим необхідно зазначити наступне.

У разі задоволення клопотання про призначення судової експертизи слідчий суддя або суд одноособово визначає експертну установу або експерта, якому доручається проведення відповідного експертного дослідження, а ініціатор звернення у клопотанні зобов’язаний лише вказати вид експертного дослідження та надати перелік питань, які потребують такого дослідження. Разом з тим, ані КПК ані Законом України «Про судову експертизу» [2] не визначені критерії, за якими слідчий суддя або суд повинні визначати експертну установу для призначення експертних досліджень. Такі критерії існують лише в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень [3], відповідно до якою експертна установа  визначається за територіальною зоною відповідних областей України.

Тобто може виникнути ситуація, коли після проведення експертного дослідження за зверненням однієї зі сторін кримінального провадження та отримання висновку судової експертизи, слідчий суддя приймає рішення про призначення судової експертизи за зверненням протилежної сторони у тій самій експертній установі, де вже відповідне дослідження проводилось.

Оскільки чинним КПК та Законом України «Про судову експертизу» не передбачено проведення повторної та додаткової експертизи, то незрозумілим залишається питання ― як повинен діяти судовий експерт,  у разі отримання матеріалів для проведення експертного дослідження, якщо цим експертом або експертом цієї установи вже надавався аналогічний висновок за зверненням сторони обвинувачення, та чи будуть відрізнятися таки висновки? Та головне, чи буде це відповідати принципу змагальності сторін та свободи у поданні ними до суду своїх доказів? Напевно що ні, оскільки сторони кримінального провадження не завжди зможуть поставити експертам всі необхідні, на їх думку, питання для дослідження, адже слідчий суддя або суд можуть включати до ухвали не всі питання, запропоновані ініціатором звернення для експертного дослідження і таке рішення оскарженню не підлягає. Проведення експертних досліджень за зверненням двох сторін кримінального провадження у одній і тій самій експертній установі з приводу тих самих обставин справи може призводити до суб’єктивізму з боку експерта під час проведення досліджень, адже проведення фактично повторного дослідження тим самим експертом, або експертом тієї самої установи не може бути гарантією неупередженості судового експерта під час проведення дослідження, що призведе до отримання стороною кримінального провадження висновку, який навряд буде відмінним від  висновку, який надавався раніше.

Також слід зазначити, що змінами до КПК не врегульовано питання реалізації права експерта на отримання додаткових матеріалів для проведення експертного дослідження, передбаченого ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до якої незалежно від виду судочинства судовий експерт має право, зокрема, подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.

Тобто із аналізу даної норми вбачається, що за необхідністю судовий експерт має право звернутися із клопотанням про отримання додаткових матеріалів або знайомитися з ним лише до суду, який розглядає справу по суті, тоді як інститут слідчого судді передбачає судовий контроль на стадії досудового розслідування і слідчий суддя не розглядає справу по суті, а матеріали кримінального провадження на цій стадії знаходяться у органу досудового розслідування.

Фактично, за необхідності отримання судовим експертом додаткових матеріалів для проведення дослідження існує невизначеність у КПК щодо суб’єкту, який має право розглядати таке клопотання судового експерта, оскільки аналіз ст. 3 КПК не дає змогу ототожнювати поняття «суд» і «слідчий суддя». Крім того, навіть звернення судового експерта до слідчого судді не вирішить цю проблему, оскільки, по-перше, слідчий суддя не має в наявності матеріалів кримінального провадження, а по-друге, КПК не передбачена процедура прийняття такого рішення слідчим суддею. Це свідчить про необхідність вдосконалення законодавства (внесення змін, доповнень до КПК) в частині призначення судової експертизи за рішенням слідчого судді, та внесення відповідних змін до Закону України «Про судову експертизу» з метою приведення його норм у відповідність із нормами КПК щодо процедури призначення судових експертиз в кримінальному провадженні.

Отже зміни ще не вступили в силу, а вже існують питання щодо їх реалізації на практиці…

Список джерел:

  1. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 10.2017 № 2147-19. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2147-19
  2. Про судову експертизу : Закон України від 02.1994 № 4038-XII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12
  3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затверджена наказом міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.2012 № 1950/5) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98