Дуже цікава позиція сільскої ради, адже:
Згідно з роз‘ясненням Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.04.2006 р.: " Прибудинкова територія — територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Стосовно правил визначення прибудинкової території та розташування на ній будівель іншого призначення в роз‘ясненні сказано: «Межі прибудинкової території визначаються відповідно до Положення про склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження проекту розподілу території кварталу (мікрорайону), затвердженого наказом Держбуду від 19 березня 2001 р. N 59, у генеральному плані населеного пункту, який затверджується рішенням органу місцевого самоврядування».
Конфігурації та розміри земельних ділянок встановлюються на підставі відповідної землевпорядної документації — ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу України — що є необхідною процедурою для отримання Акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином, чи є дана земельна ділянка прибудинковою територією чи ні, повинна знати як раз місцева рада, ці дані повині міститись у генеральному плані населеного пункту, який затверджується місцевою радою. Але на практиці місцеві ради через брак коштів не розробляють генеральних планів своїх територій.
Таким чином, оскільки місцева рада не володіє інформацією стосовно ділянки, думаю, що формально територія, яка Вас цікавить не є прибудинковою (впевнений, що на неї відсутня документація).
Тому Ви можете укласти договір суперфіцію з місцевою радою.
Cтрок користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (cуперфіцій) не може перевищувати 50 років.
Держкомзем України у Листі від 2 липня 2008 р. № 14-25-7/7030 «Щодо можливості укладання договорів суперфіцію (забудови чужої земельної ділянки)» рекомендує у випадку укладення договорів суперфіцію між органами місцевого самоврядування та забудовниками, слід враховувати таке:
«1. Земельні ділянки мають надаватися виключно під забудову відповідно до генеральних планів населених пунктів або іншої містобудівної документації.
2. Підписання таких договорів має базуватися на проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для забудови.
3. До розробки типового договору суперфіцію бажано нотаріально посвідчувати такі договори.
4. Плата за користування земельною ділянкою під забудову державної власності не може бути меншою від земельного податку.
5. У випадку прийняття органами місцевого самоврядування рішень про продаж права забудови на конкурентних засадах (аукціони, конкурси) такі аукціони або конкурси можуть проводитися згідно з затвердженими тимчасовими порядками продажу такого майнового права».