Индивидуальная консультация
Платная консультация гораздо быстрее и эффективнее
Бесплатная онлайн консультация
Задайте Ваш вопрос и получайте ответы юристов




 
Украина

Третейский суд

01.09.2015 12:42
Какие полномочия имеет третейский суд?и может ли принять решение о взысканий недвижимости которая не была в залоге?
г. Киев

Комментарии автора вопроса

01.09.2015 13:09
Договора на руках нет,но там сумма долга что то около 6000 гривен,а компания пугает что станет 20000 в момент обращения в суд,повторюсь никакого залога не было,да и в собственности только пол квартиры в Херсонской обл.,а сам кредит брался в Киеве.



Ответы юристов

0
фото
PREMIUM
Off-line Савенко Евгений
юридическая компания
Киев (также Харьков, Днепропетровск, Львов, Житомир, Винница)
ответил 01.09.2015 13:25

Третейский суд не имеет права обратить взыскание на недвижимость. А работает третейский суд на основании специального закона и своего Регламента.



С уважением, Савенко Евгений (063) 641-91-77, (050) 529-68-00
Показать контактную информацию
0
фото
Off-line Шишкин Алексей
юридическая компания
Харьков
ответил 01.09.2015 13:05

В компертенцию третейского суда не входят споры о недвижимом имуществе и споры возникающие из потребительских кредитов. Но банки все равно в договор закладывают пункт о рассмотрении спора по договору потребительского кредита в третейском суде. Надо помнить, что исполнительный лист по решению третейского суда выдается местным судом по месту жительства должника. Вот тут можно оспаривать правомерность выдачи исполнительного листа.

Удачи.


0
фото
Off-line === Алексей
юридическая компания
Черкассы (также Будь який регіон України, а також Білорусь і РФ)
ответил 01.09.2015 12:47

А свм договор залога хотелось бы изучить.

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про третейські суди
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 35, ст.412 )
{ Із змінами, внесеними згідно з Кодексом
N 1618-IV ( 1618-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 40-41, 42,
ст.492
Законом
N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 1-рп ( v001p710-08 ) від 10.01.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.421
Кодексом
N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14,
N 15-16, N 17, ст.112
Законами
N 2983-VI ( 2983-17 ) від 03.02.2011, ВВР, 2011, N 33, ст.334
N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, ВВР, 2011, N 41, ст.413
N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 42, ст.586
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 5, ст.62 }

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування цього Закону
Цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських
судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з
метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом
інтересів фізичних та юридичних осіб.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий
будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських
правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок
організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж
той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми
міжнародного договору.
Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний
арбітраж.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
третейський суд - недержавний незалежний орган, що
утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих
фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим
Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин;
третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана
сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана
відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському
суді;
третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття
рішення третейським судом;
третейська угода - угода сторін про передачу спору на
вирішення третейським судом;
регламент постійно діючого третейського суду (далі -
регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок
та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення
до третейського суду, порядок формування складу третейського суду,
інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом;
{ Положення абзацу сьомого статті 2 визнано конституційними
згідно з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп ( v001p710-08 ) від
10.01.2008 }
сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та
відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили
позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або
охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та
юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги;
компетентний орган - орган управління юридичної особи, який
відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення
про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати
Положення про постійно діючий третейський суд, регламент
третейського суду та списки третейських суддів;
компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий
господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом;
{ Абзац частини першої статті 2 в редакції Закону N 3541-IV
( 3541-15 ) від 15.03.2006 }
склад третейського суду - персональний склад третейського
суду, що розглядає конкретну справу;
{ Положення абзацу одинадцятого статті 2 визнано
конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп
( v001p710-08 ) від 10.01.2008 }
Третейська палата України - постійно діючий орган
самоврядування третейських суддів.
Стаття 3. Завдання третейського суду
{ Положення статті 3 визнано конституційними згідно з
Рішенням Конституційного Суду N 1-рп ( v001p710-08 ) від
10.01.2008 }
Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових
прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб
шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до
закону. { Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1076-VI
( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
Стаття 4. Принципи організації і діяльності третейського суду
Третейський суд утворюється та діє на принципах:
1) законності;
2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки
законові;
3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед
законом і третейським судом;
4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському
суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду;
6) добровільності утворення третейського суду;
7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення
чи обрання у конкретній справі;
8) арбітрування;
{ Положення пункту 9 статті 4 визнано конституційними згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп ( v001p710-08 ) від
10.01.2008 }
9) самоврядування третейських суддів;
10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;
11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на
будь-якій стадії третейського розгляду.
Стаття 5. Право передачі спору на розгляд третейського суду
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд
третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи
господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності
між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього
Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до
прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами,
з того ж предмета і з тих самих підстав.
Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам
Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть
розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових
актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні,
розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із
задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин,
крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів
(договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи
визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій
на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих
повноважень, державна установа чи організація, казенне
підприємство; { Пункт 6 частини першої статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні
ділянки; { Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із
Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
{ Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
{ Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між
господарським товариством та його учасником (засновником,
акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між
учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств,
пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням
діяльності цих товариств; { Частину першу статті 6 доповнено
пунктом згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають
вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним
Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом
України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення
третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими
чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому
числі на виконання делегованих повноважень; { Частину першу статті
6 доповнено пунктом 13 згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від
05.03.2009 }
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі
споживачів послуг банку (кредитної спілки). { Частину першу статті
6 доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI ( 2983-17 ) від
03.02.2011 }
Стаття 7. Види третейських судів
В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі
третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору
(суди ad hoc).
Постійно діючі третейські суди та третейські суди для
вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної
особи.
Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського
суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно
діючий третейський суд.
Стаття 8. Порядок утворення третейських судів
Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти
при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
всеукраїнських громадських організаціях;
всеукраїнських організаціях роботодавців;
фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях
професійних учасників ринку цінних паперів;
торгово-промислових палатах;
всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній
спілці споживчих товариств України;
об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької
діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.
Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та
діяти при органах державної влади та органах місцевого
самоврядування.
Утворення постійно діючого третейського суду компетентним
органом суб'єктів, визначених у частині першій цієї статті,
вимагає:
1) прийняття рішення про утворення постійно діючого
третейського суду;
2) затвердження Положення про постійно діючий третейський
суд;
3) затвердження регламенту третейського суду;
4) затвердження списку третейських суддів.
Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів
повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата
народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи,
загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.
Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є
місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника
третейського суду в праві визначати розташування третейських
суддів за адміністративно-територіальним принципом.
Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного
спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть
суперечити положенням цього Закону.
Стаття 9. Державна реєстрація постійно діючого третейського
суду
Постійно діючий третейський суд підлягає державній
реєстрації.
Державна реєстрація постійно діючого третейського суду
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації)
об’єднань громадян, інших громадських формувань, протягом
п’ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. До заяви
додаються рішення про утворення постійно діючого третейського
суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список
третейських суддів, копія статуту заявника. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 5410-VI ( 5410-17 ) від
02.10.2012, N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
{ Частину третю статті 9 виключено на підставі Закону
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду
видається свідоцтво встановленого зразка.
Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з
моменту його державної реєстрації.
Підставою для відмови в державній реєстрації є неподання
документів, передбачених частиною другою цієї статті,
невідповідність Положення про постійно діючий третейський суд і
його регламенту вимогам цього Закону. В разі відмови в реєстрації
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян,
інших громадських формувань надсилає заявникові письмове
вмотивоване рішення. { Частина шоста статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Відмову в державній реєстрації постійно діючого третейського
суду може бути оскаржено до суду. { Частина сьома статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
У разі внесення змін до документів, зазначених у пунктах 2-4
частини третьої статті 8 цього Закону, засновник постійно діючого
третейського суду повинен протягом 15 днів подати до центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших
громадських формувань заяву в порядку, передбаченому частиною
другою цієї статті. { Частина восьма статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
У разі невиконання засновником постійно діючого третейського
суду вимог частини восьмої цієї статті або виявлення протягом
трьох років з дня реєстрації постійно діючого третейського суду
недостовірних відомостей у поданих на державну реєстрацію
документах орган, який зареєстрував такий суд, повинен звернутися
до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення
суду про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого
третейського суду тягне за собою припинення його діяльності. { Частина дев'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
Стаття 10. Положення про постійно діючий третейський суд та
регламент третейського суду
Положення про постійно діючий третейський суд та регламент
третейського суду затверджуються його засновником і публікуються.
Положення про постійно діючий третейський суд повинно містити
відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про
засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок
створення органів самоврядування третейських суддів, порядок
обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення
діяльності третейського суду.
Положення про постійно діючий третейський суд може містити
інші положення, визнані засновником за необхідні для забезпечення
належної діяльності третейського суду відповідно до цього Закону.
Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих
третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом
третейського суду.
Регламент третейського суду повинен визначати порядок та
правила звернення до третейського суду, порядок формування складу
третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом,
інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим
Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які
хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам
організації та діяльності третейського суду, визначеним цим
Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським
судом повноважень з третейського вирішення спорів.
Стаття 11. Законодавство, яке застосовується третейськими
судами при вирішенні спорів
Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України, інших нормативно-правових актів
та міжнародних договорів України.
Третейський суд у випадках, передбачених законом або
міжнародним договором України, застосовує норми права інших
держав.
У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні
відносини, третейські суди застосовують законодавство, яке регулює
подібні відносини, а за відсутності такого третейські суди
застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими
звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві
таким спірним відносинам.
Розділ II
ТРЕТЕЙСЬКА УГОДА
Стаття 12. Види і форма третейської угоди
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського
застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової
угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до
постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у
третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд
регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина
третейської угоди.
За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди
регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська
угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи
укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу,
телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого
зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом
направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує
наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода має містити відомості про найменування
сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату
укладання угоди. { Статтю 12 доповнено частиною згідно із Законом N 1076-VI
( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить
умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за
умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є
таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею,
третейська угода є недійсною.
Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить
третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого
третейського застереження.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно
визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення
відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Стаття 13. Третейська угода і правонаступництво сторін
Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського
застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо
неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в
цілому.
Якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у
разі заміни кредитора у зобов'язанні останній повинен повідомити
нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в
такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої
(інших) сторони (сторін) угоди.
Стаття 14. Призначення чи обрання третейського суду та
третейських суддів
Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський
суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть
доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи
обрання третейського суду чи суддів.
Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі
необхідна їхня згода.
У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання
третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до
статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за
регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати
обов'язковий чи рекомендаційний характер.
Стаття 15. Обмін документами та письмовими матеріалами
Обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а
також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями
здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними
адресами.
У постійно діючому третейському суді порядок обміну
документами та письмовими матеріалами визначається регламентом
третейського суду.
Якщо сторони не дійшли згоди з цих питань або у разі
невизначеності цих питань у регламенті третейського суду,
документи та інші письмові матеріали направляються за останнім
відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою
або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з
повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає
отримання доказів доставки документів та інших письмових
матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день
такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою
не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не
було повідомлено іншу сторону належним чином.
Розділ III
ФОРМУВАННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Стаття 16. Склад третейського суду
Склад третейського суду формується шляхом призначення чи
обрання третейських суддів (третейського судді).
Третейський суд може розглядати справи в складі одного
третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських
суддів.
У постійно діючому третейському суді кількісний та
персональний склад третейського суду визначається за правилами,
встановленими регламентом третейського суду.
У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони
на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний
склад третейського суду.
За всіх умов третейський суд може розглядати справи в
будь-якій непарній кількості третейських суддів.
Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в
третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський
розгляд здійснюється у складі трьох суддів.
Стаття 17. Формування складу третейського суду
Формування складу третейського суду в постійно діючому
третейському суді здійснюється в порядку, встановленому
регламентом третейського суду.
Формування складу третейського суду в третейському суді для
вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому
сторонами.
Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу
третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного
спору здійснюється в такому порядку:
1) при формуванні третейського суду в складі трьох і більше
третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну
кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські
судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення
непарної кількості третейських суддів.
Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної
кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання
прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані
сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення
чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд
спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути
переданий на вирішення компетентного суду;
2) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею
одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з
пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони
не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в
третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на
вирішення компетентного суду.
Головуючий складу третейського суду у справі та третейський
суддя у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 1 частини
третьої цієї статті, обираються не менш як двома третинами від
призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого
голосування.
Сторони та призначені чи обрані ними третейські судді при
призначенні чи обранні у відповідних випадках третейських суддів
або головуючого складу третейського суду повинні забезпечувати
додержання вимог цього Закону.
Стаття 18. Вимоги до третейських суддів
Третейські судді не є представниками сторін. Третейським
суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи
опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а
також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні
якості, необхідні для вирішення спору.
Третейськими суддями не можуть бути:
особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають
під опікою чи піклуванням;
особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами
безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;
особи, які мають судимість;
особи, визнані в судовому порядку недієздатними;
судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду
України. { Частину другу статті 18 доповнено абзацом згідно із
Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }
У разі одноособового вирішення спору третейський суддя
постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну
освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності
вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу
третейського суду.
При вирішенні спору третейським судом для вирішення
конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові
вимоги до третейських суддів.
Стаття 19. Підстави відводу чи самовідводу третейського судді
Третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а
після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу:
якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у
результаті розгляду справи;
якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які
беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами
в особливих стосунках;
на його прохання або за спільним рішенням сторін;
у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави
вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді
до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи
призначення;
у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи
обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у
конкретній справі;
у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам,
встановленим статтею 18 цього Закону;
якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який
прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових
повноважень, наданих державою.
Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій
вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена
чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в
будь-якій іншій якості.
У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою
сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи
самовідводу третейського судді.
Стаття 20. Порядок відводу чи самовідводу третейського судді
У разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи
призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа
повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для
відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 цього Закону.
Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони
про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у статті 19
цього Закону, що виникли після початку третейського розгляду, та
заявити самовідвід.
За наявності підстав, зазначених у статті 19 цього Закону,
сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді
лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу
призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій
стороні після його призначення чи обрання. Сторони можуть
погоджувати процедуру відводу третейського судді у третейському
суді для вирішення конкретного спору.
Процедура відводу третейського судді у постійно діючому
третейському суді визначається регламентом третейського суду з
додержанням вимог цього Закону.
Якщо в третейській угоді або у регламенті третейського суду
не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова
мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана
стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали
відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді
відповідно до цього Закону.
У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття
заяви про відвід третейського судді вирішується головою
третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не
передбачено регламентом третейського суду.
Заява сторони про відвід подається третейському судді
третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура
якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду.
За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу
третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про
його відвід.
Якщо інша сторона не погоджується з відводом третейського
судді, вона має право протягом трьох днів подати голові
третейського суду свої мотивовані заперечення. В цьому випадку
питання про відвід вирішується головою третейського суду спільно з
іншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справі,
протягом п'яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення
яких є обов'язковим для сторін.
Незалежно від заперечень сторони третейський суддя
третейського суду для вирішення конкретного спору, якому заявлений
відвід, не може брати участі у справі. Якщо протягом 10 днів після
відводу такого третейського судді сторони не погодять іншої
кандидатури, спір може бути переданий на вирішення компетентного
суду.
Стаття 21. Припинення повноважень третейського судді, складу
третейського суду
Повноваження третейського судді припиняються:
за погодженням сторін;
у разі відводу чи самовідводу відповідно до цього Закону;
у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо
нього;
у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання
його обмежено дієздатним чи недієздатним;
у разі його смерті, визнання його безвісно відсутнім або
оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили.
Повноваження складу третейського суду, яким вирішувався спір,
припиняються після прийняття ним рішення по конкретній справі.
У випадках, передбачених статтями 47-49 цього Закону,
повноваження складу третейського суду поновлюються і припиняються
після проведення зазначених у цих статтях процесуальних дій.
Стаття 22.
0
фото
Off-line === Алексей
юридическая компания
Черкассы (также Будь який регіон України, а також Білорусь і РФ)
ответил 01.09.2015 12:47
ответ исправлен 01.09.2015 12:47
Этот ответ юрист предпочёл удалить :)

закрыть

Узнать стоимость услуги юриста

Поделись этим вопросом с друзьями:


Категории вопросов





 

Телефон для связи

+38 (067) 2097711
 


Wayforpay Visa MC Privat24
2011 - 2016    Freelawyer.ua - Все права защищены
Для быстрого входа или регистрации используйте соцсети

Я юрист
Я клиент
Да, Я принимаю условия Пользовательского соглашения
Я хочу получать уведомления сайта
Уже зарегистрированы?