Индивидуальная консультация
Платная консультация гораздо быстрее и эффективнее
Бесплатная онлайн консультация
Задайте Ваш вопрос и получайте ответы юристов




 
Украина

Скасування державного акту

29.05.2013 23:08
наталья

Підкажіть будь-ласка,чи є якісь підстави для скасування державного акту на земельну ділянку.





Ответы юристов

0
фото
Off-line Хмільовська Світлана
юрист
Тернополь
ответил 30.05.2013 12:14

Підставою для скасування державного акту може слугувати невідповідність внесених до нього даних про земельну ділянку, накладка на сусідню земельну ділянку...


0
фото
Off-line Шевчук Юрий
юрист
Винница
ответил 30.05.2013 10:05
ответ исправлен 30.05.2013 10:40

Доброго дня!

Якщо у судовому порядку скаосвано рішення органу місцевого самоврядування на підставіякого видано державний акт на право приватної власності на земелю, то це буде підставою для визнання недійсним у судовому порядку даного акта. Однак на сьогоднішній день існує рішення Верховоно Суду Укоаїни від 12.09.2012 р. який   зробив правовий висновок, відповідно до якого в разі, якщо на підставі розпорядження органу державної влади в особи виникло право власності на земельну ділянку, позбавити її цього права цей орган може лише з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 Земельного Кодексу України, а не шляхом подальшого скасування розпорядження про передачу земельної ділянки у власність особи, нехай навіть і вищестоящим органом державної влади.

Нижче наводиться постанова ВСУ.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року  м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г.,

суддів:Григор’євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., -

Жайворонок Т.Є.,Патрюка М.В.

розглянувши на засіданні справу за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області до ОСОБА_1 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним за заявою Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 30 травня 2007 року НОМЕР 1 ОСОБА_1. передано безоплатно у власність земельну ділянку площею S_1 для ведення особистого селянського господарства на території АДРЕСА_1. 1 червня       2007 року відповідачці видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 11 липня 2008 року НОМЕР 2 на підставі протесту прокурора Херсонської області зазначене розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області скасовано.

Вважаючи, що у зв’язку зі скасуванням розпорядження про передачу у власність земельної ділянки у відповідачки відсутні правові підстави набуття права власності на вказану земельну ділянку, та посилаючись на ст.ст. 116, 125, 155 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор просив визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 1 червня 2007 року на ім’я ОСОБА_1, недійсним.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від                    28 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 8 лютого 2011 року, у задоволенні позову Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року касаційну скаргу прокуратури Херсонської області відхилено, указані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У заяві Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року порушується питання про скасування цього судового рішення й ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень Конституції України, Водного кодексу України (далі – ВК України), ст.ст. 80, 88, 116, 140 ЗК України, ст. 33 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Так, Генеральна прокуратура України зазначає, що на відміну від судових рішень в інших справах, у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні вказаного позову, оскільки скасування рішення органу виконавчої влади, відповідно до якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, не є визначеною ЗК України підставою для припинення права власності на земельну ділянку та для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Генеральна прокуратура України надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 30 листопада 2011 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки;

від 14 грудня 2011 року у справі за позовом прокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах Херсонської обласної державної адміністрації про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Так, указаною ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2011 року оскаржувані судові рішення про відмову в  задоволенні позову про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановлюючи зазначену ухвалу, суд касаційної інстанції: встановив, що рішенням селищної ради від 19 травня 2009 року за протестом прокурора скасовано рішення цієї ж ради, на підставі яких відповідачам було видано державні акти на право власності на земельні ділянки; застосував до спірних правовідносин положення Конституції України, ст. 1, п. б ст. 18 і ст. 118 ЗК України та виходив із того, що відповідачам не було відомо про виділення їм земельних ділянок, а суди не з’ясували обставин, за яких земельні ділянки виділені й передані в приватну власність відповідачам, що має значення для правильного вирішення справи.

В ухвалі від 14 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасувала рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову прокурора Каланчацького району Херсонської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку у зв’язку зі скасуванням розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 20 січня 2010 року розпорядження голови районної державної адміністрації, на підставі якого було видано зазначений державний акт, і залишила в силі рішення суду першої інстанції про задоволення вказаного позову. При цьому суд касаційної інстанції, не погодившись із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для визнання державного акта на право власності на земельну ділянку через заперечення відповідача проти припинення його права власності на земельну ділянку та непроведення вилучення ділянки в передбаченому земельним законодавством порядку, виходив із того, що акт, відповідно до якого відповідачу безоплатно надано у власність земельну ділянку, скасовано, правові підстави набуття такого права власності відсутні, тому державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу, є недійсним.

Постановляючи ухвалу у справі, яка переглядається, і залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що ст. 140 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку й така підстава припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, відповідно до якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, у ЗК України відсутня. На підставах, передбачених ч. 5 ст. 88 ВК України, ст. 118 ЗК України, позов Херсонським міжрайонним природоохоронним прокурором не заявлявся.          З таких підстав прокурор не позбавлений права пред’явити новий позов.

Отже, аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що, постановляючи ухвалу від 14  грудня 2011 року у справі, яка переглядається, за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора та ухвалу від 14  грудня 2011 року, указану в заяві для прикладу, - у справі за позовом прокурора Каланчацького району Херсонської області, суд касаційної інстанції за подібних предмета спору та змісту позовних вимог дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Заслухавши доповідь судді–доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява Генеральної прокуратури України задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на підставі розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від               30 травня 2007 року ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею S_1 для ведення особистого селянського господарства на території АДРЕСА_1, а 1 червня 2007 року відповідачці видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

За протестом прокурора Херсонської області розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації Херсонської області від 11 липня 2008 року вищезазначене розпорядження голови районної державної адміністрації було скасовано.

Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.

Такого самого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову у справі, яка переглядається.

Подібну позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року  № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, ухвала суду касаційної інстанції в цій справі постановлена згідно із законом. Обставини, на які посилається заявник у своїй заяві та які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ст. 360-5 Цивільного процесуального кодексу України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від          14 грудня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої              статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України: А.Г. Ярема, Л.І.  Григор’єва, В.І. Гуменюк, Т.Є. Жайворонок, Н.П. Лященко, Л.І. Охрімчук, М.В. Патрюк, Я.М. Романюк, Ю.Л. Сенін

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України

від 12 вересня 2012 року № 6-71цс12)

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 Земельного кодексу України і є вичерпним. Такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зазначеним Кодексом не передбачено.

Подібну по суті позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня             2009 року № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.


0
фото
Off-line Михальчук Богдан
юрист
ответил 30.05.2013 08:19
ответ исправлен 30.05.2013 09:28


ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А 16.04.2004 N 7

Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ

8. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК ( 2768-14 ). У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення
до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має
розглянути його разом із первинним позовом. При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу
виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення
Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини
якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. { Абзац другий пункту 8 в редакції Постанови Верховного Суду N 2 ( v0002700-10 ) від 19.03.2010 } Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК ( 2768-14 ) перелік підстав для цього є вичерпним. { Пункт 8 доповнено абзацом третім згідно з Постановою Верховного
Суду N 2 ( v0002700-10 ) від 19.03.2010 } Питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору. В разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV ( 161-14 ) "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. При розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5 ( z0101-00 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК ( 435-15 ) про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після
виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності
волевиявлення на те сторін. { Пункт 8 доповнено абзацом п'ятим згідно з Постановою Верховного Суду N 2 ( v0002700-10 ) від 19.03.2010 }


0
фото
Off-line Клищ Артем
юрист
Харьков
ответил 29.05.2013 23:25

Це, як правило, загальні підстави, згідно яких право власності на об'єкт Вами втрачається (наприклад, оскарження Вашого права власності іншою особою та отримання відповідного судового рішення, оскарження рішення органу місцевого самоврядування про передання у власність, незаконність процедури розробки технічної документації, визнання незаконним договору купівлі-продажу, тощо).


0
фото
Off-line Галецкий Игорь
адвокат
Харьков
ответил 29.05.2013 23:17
ответ исправлен 29.05.2013 23:20

Нарушения при его выдаче, несогласование границ, наложение границ и др. Как правило с исками обращаеться прокуратура.



закрыть

Узнать стоимость услуги юриста

Поделись этим вопросом с друзьями:


Категории вопросов





 

Телефон для связи

+38 (067) 2097711
 


Wayforpay Visa MC Privat24
2011 - 2016    Freelawyer.ua - Все права защищены
Для быстрого входа или регистрации используйте соцсети

Я юрист
Я клиент
Да, Я принимаю условия Пользовательского соглашения
Я хочу получать уведомления сайта
Уже зарегистрированы?