Индивидуальная консультация
Платная консультация гораздо быстрее и эффективнее
Бесплатная онлайн консультация
Задайте Ваш вопрос и получайте ответы юристов




 
Украина

Оскарження в порядку "іншого" судочинства

22.03.2013 15:59

Колеги!

Стикнулася з ситуацією на мій погляд дуже типічною для нашого законодавства. Хотілося б обрати правильну стратегію подальших дій.

1. Звернулась зі скаргою на дії ДВС до загального суду (щодо постанови про стягнення виконавчого збору).

2. Звернулась з позовом до адмін. суду (щодо тієї ж постанови).

Загальний суд закрив провадження в апеляції, оскільки дана категорія справ не належить до розгляду в порядку загального судочинства. Адмін. суду відмовив взагалі у відкритті провадження, оскільки дана категорія спорів належить до загальної юрисдикції :)

Крім касаційного оскарження ухвали загального апеляційного суду і апеляційного оскарження ухвали адмін. суду, які хто з практики підкаже способи внесення ясності в правове поле регулювання відносин, пов"язаних з виконавчим збором?

Ми то судимось, а постанова про стягнення виконавчого збору існує і по ній вчиняються виконавчі дії. Як боротися із свавіллям?

Боржник не може реально реалізувати право передбачене ст. 55 Конституції України:(



Комментарии автора вопроса

26.03.2013 16:35      комментарий относится к Голубцов Василий
А Ви КАСУ взагалі читали ??? :)

22.03.2013 18:37      комментарий относится к Плохотнюк Елена
Олено, а можете, будь ласка, поділитися ухвалою (посиланням на неї) по Вашій справі, коли Ви оскаржували до загального суду, але в порядку адмінки.
Я б була Вам дуже вдячна.

Дякую :)

22.03.2013 17:59      комментарий относится к Адвокат Андрей Левковец
Загального

22.03.2013 17:58
Колеги, а окрім традиційного оскарження до вищих судів, які ще способи оскарження можете порекомендувати? Наприклад, Вища рада юстиції...

22.03.2013 17:35      комментарий относится к Плохотнюк Елена
Справа в тому, що апеляційний суд м. Києва своєю ухвалою закрив провадження у справі. Хоча ми подавали скаргу в районний суд. Суд відкрив провадження, виніс ухвалу. А апеляція скасувала і закрила провадження.
Практика дуже неоднозначна з цього питання.

22.03.2013 17:25
Коеги, почитайте ч. 5 ст. 84 + ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження". Постанова про стягнення виконавчого збору - окремий виконавчий документ:)
Повинен розглядати адмін. суд.
Є ще постанова Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року № 3 (безпосередньо ч. 6).

Також, при поданні позову позивачем чітко цитувалися норми законодавства, що така категорія спорів розглядається в порядку адмін. судочинства.

22.03.2013 16:00
Доречі, ЗУ "Про виконавче провадження" чітко передбачено, що постанови про стягнення виконавчого збору оскаржуються в порядку адмін. судочинства.



Ответы юристов

0
фото
Off-line Михальчук Богдан
юрист
ответил 22.03.2013 21:18

Хоча є декілька питань:

1. Провадження завершене і постанова про збір виділена в окреме провадження?

2. Якщо виконавчий документ видано в порядку ЦПК України - то № 24-152/0/4-13 Головам апеляційних
від 28.01.2013 судів областей, міст Києва
та Севастополя,
Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим


Про практику розгляду судами
скарг на рішення, дії або бездіяльність
державного виконавця чи іншої посадової особи
державної виконавчої служби під час виконання
судового рішення у цивільній справі

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, – до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (статті 383, 384 ЦПК, частина четверта статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п’ята статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).
Ухвали суду першої інстанції щодо рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 27 частини першої статті 293 ЦПК).
Розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, якими порушено їх права чи свободи, здійснюється за правилами розділу VI ЦПК в рамках судового контролю за виконанням судових рішень.
4. Юрисдикційність розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС залежить від спеціалізації суду, який ухвалив рішення, що підлягає примусовому виконанню органами ДВС.
У порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС підлягають розгляду, якщо підлягає виконанню рішення суду загальної юрисдикції, ухвалене відповідно до ЦПК (стаття 383 ЦПК).
У порядку цивільного судочинства і відповідно до згаданого розділу ЦПК до судів мають оскаржуватися й дії та бездіяльність органів ДВС під час виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу та інших третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано судами цивільної юрисдикції (розділи VII-1, VIII ЦПК).
Слід також звернути увагу на те, що скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судових рішень, ухвалених господарським судом відповідно до ГПК, підлягають розгляду господарськими судами (стаття 121-2 ГПК).
Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» враховуючи положення статті 121-2 ГПК роз’яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об’єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів (пункт 9.1).
Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законодавством не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (стаття 181 КАС).
У пункті 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» надано роз’яснення, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір – це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, яка не виконана самостійно боржником, є підставою для її примусового виконання.
В цьому ж пункті постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з посиланням на пункт 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Також зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також постановою пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» розтлумачено, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (пункт 6 постанови пленум Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5, від 14 вересня 2012 року № 10)).

3. Якщо виконавчий документ видано в порядку ГПК України - то

ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2012 року N 9

Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України

9. У вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням статті 1212 ГПК, господарським судам слід мати на увазі таке.

9.1. За змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV1 ГПК).

9.2. Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 62 і статті 1212 ГПК.

9.3. Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.

9.4. Прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що в передбачених статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" випадках він здійснював представництво інтересів держави або громадянина в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою (частина перша статті 7, пункт 2 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження").

9.5. Подання учасником виконавчого провадження скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби начальникові відділу, якому підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу Державної виконавчої служби вищого рівня (стаття 82 Закону України "Про виконавче провадження") не може бути підставою для відмови в прийнятті скарги господарським судом, оскільки на відповідні правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції України).

9.6. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень статті 1212 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону.

9.7. Встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

9.8. За змістом частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" і частини першої статті 1221 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа; скарги ж, подані іншими, крім зазначених, особами розгляду в господарських судах не підлягають.

9.9. Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

9.10. Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 1212 ГПК.

У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

9.11. У розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

9.12. За змістом статті 1212 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами. У разі подання скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами, господарський суд з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК має повернути таку скаргу для розділу заявником відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо.

9.13. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Все дуже просто. Якщо постанова про стягнення виконавчого збору не виділена в окреме провадження - тоді Вам слід звертатись зі скаргою до загального суду чи то господарського в порядку ГПКУ чи то ЦПКУ, якщо виділена в окреме провадження до окружного адміністративного суду, якщо ж у Вас справа щодо виконавчих документів по КУпАП, тоді Вам до місцевого загального суду в порядку КАСУ:-))


0
фото
Off-line Михальчук Богдан
юрист
ответил 22.03.2013 21:09

Из собственной практики могу констатировать, что постановления гос.исполнителя про стягнення виконавчого збору слід подавати до окружного адміністративного суду.

Подайте позов до окружного адміністративного суду!!!


0
фото
Off-line Плохотнюк Елена
юрист
Луганск
ответил 22.03.2013 20:46

Это было обыкновенное определение районного суда об открытии производства по делу в порядке административного судопроизводства.

Выложить определение суда к сожалению не могу, поскльку материалы дела были возвращены заказчику после окончания работы по делу


0
фото
Off-line Голубцов Василий
адвокат
Харьков
ответил 22.03.2013 20:37

Молодой человек (или не молодой) или не человек а девушка,

Возможно Вы и коллега, но мне кажется далеко не коллега.......

Обратитесь к бабушкам пенсионеркам возле входа в Ваш подъезд (домой), или к соседкам пенсионеркам (если Вы живете в частном доме), и они с удовольствием растолкуют Вам подсудность дел административной юрисдикции (благо они за последнее десятилетие не раз уже сходили в суды в статусе детей войны.)

Меня терзают смутные сомнения, по поводу правильности составления Вами исков ( если амин. иск подан не по подсудности то он судом передается по подсудности, а не "футболится")


0
фото
Off-line Плохотнюк Елена
юрист
Луганск
ответил 22.03.2013 18:02

Для обжалования решений судов существует установленый порядок обжалования, вышестоящий суд. Как и обжалование действий исполнителя также прописаны в Законе. Высший совет юстиции может дать разъяснение по этому вопросу и данное разъяснение можно использовать в суде как дополнителдьный довод и не более. 

Но это сугубо мое мнение.


0
фото
Off-line Адвокат Андрей Левковец
адвокат
Киев
ответил 22.03.2013 17:58

Так а Ви подавали в районний в порядку якого судочинства?


0
фото
Off-line Дмитрук Светлана
юрист
Николаев
ответил 22.03.2013 17:53

  Вважаю, що  постанову про стягнення виконавчого збору необхідно  оскаржувати в порядку дміністративного судочинства.

Так,  в постанові пленуму ВАСУ №3 від 13.12.2010 роз"яснено, що за змістом пункту 8 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому судам слід ураховувати, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

В Вашому випадку вважаю необхідно оскаржити в апеляційному порядку ухвалу адміністративного суду про відмову в відкитті провадження  з посиланням на   зазнчену постанову пленуму.


0
фото
Off-line Плохотнюк Елена
юрист
Луганск
ответил 22.03.2013 17:28
ответ исправлен 22.03.2013 17:29

Я вам ответ дала на основании собсвенной практики.

Мы обжаловали действия гос исполнителя связанные со взысканием исполнительного сбора в районном суде в порядке административного судопроизводства, при этом вопросов с подсудностью у нас не возникало. 


0
фото
Off-line Плохотнюк Елена
юрист
Луганск
ответил 22.03.2013 17:23
ответ исправлен 22.03.2013 17:24

Действия исполнительной службы обжалуются в районном суде, который выдавал исполнительный лист, при этом жалоба подается в форме административного иска, также по администаривному иску платится и судебный сбор. 

А сама жалоба так и называется "жалоба на действия государственного исполнителя". Стороны: "заявитель" и "субъект обжалования", а именно конкретный гос. исполнитель.

Поэтому исправляйте название свой жалобы и подавайте в районный суд.


0
фото
Off-line Носов Константин
юридическая компания
Харьков
ответил 22.03.2013 16:56

Добрий день.

Підтримую відповідь колеги, дійсно, відповідно до 4 ст. 82 ЗУ "Про виконавче провадження" Вам (з питання вбачається, що Ви сторона виконавчого провадження) необхідно звернутись  до суду, який видав виконавчий документ. 

Додатково ознайомтесь із Довідкою ВАСУ про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби від 5 квітня 2012 року.


0
фото
Off-line Адвокат Андрей Левковец
адвокат
Киев
ответил 22.03.2013 16:40
ответ исправлен 22.03.2013 16:41

ПЛЕНУМ ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
13.12.2010 N 3

Про практику застосування адміністративними
судами законодавства у справах із приводу
оскарження рішень, дій чи бездіяльності
державної виконавчої служби

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того,
що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо
оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої
служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених
частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ), крім тих, відносно яких законом
установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) встановлено, що рішення, дії чи
бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи
державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть
бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ,
а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які
залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного
адміністративного суду в порядку, передбаченому
законом ( 606-14 ).


При поданні заяви просто треба окремо роз'яснити судді чому саме Ви подали заяву до цього суду, щоб в нього було менше підстав для відмови у відкритті провадження



закрыть

Узнать стоимость услуги юриста

Поделись этим вопросом с друзьями:


Категории вопросов





 

Телефон для связи

+38 (067) 2097711
 


Wayforpay Visa MC Privat24
2011 - 2016    Freelawyer.ua - Все права защищены
Для быстрого входа или регистрации используйте соцсети

Я юрист
Я клиент
Да, Я принимаю условия Пользовательского соглашения
Я хочу получать уведомления сайта
Уже зарегистрированы?